Будівництво і відкриття школи

15 червня 1962 року почалось будівництво Бурштинської ДРЕС (тепер – ТЕС). У зв'язку з прибуттям в Бурштин великої кількості будівельників і енергетиків виникла потреба будівництва нової школи для навчання їхніх ді­тей. У січні 1965 року була закладена перша цеглина під навчальний корпус школи. Фактично будівництво розпочалось у березні 1965 року.

/Files/images/dffd.jpg

Житлово-будівельна бригада під керівництвом Казимира Островського, яка зобов'язалась здати школу на 964 учнівських місць до початку нового навчального року, напружено працювала в три зміни. В серпні залишалось ще дуже багато роботи. Спрацював поширений в той час спосіб будівництва — „штурмівщина". На допомогу будівельникам прийшли майбутні учні-старшокласники, вчителі та батьки. 13 серпня було завершено будівництво третього поверху головного корпусу школи.

/Files/images/ew.jpg

1 вересня 1965 року вулиці селища розцвіли яскравими букетами осінніх квітів. Діти в супроводі батьків поспішали в нову школу, яка мала стати для них другим домом.

О 8 годині 30 хвилин розпочався мітинг, присвячений відкриттю Бурштинської середньої школи №2. На мітингу виступили секретар Галицько­го райкому партії Мадрига Д.П., начальник управління будівництва Бурштинської ДРЕС Савченко І.П., новопризначена директор школи Пущинська Надія Пилипівна, завідуючий районним відділом освіти Бібик Михайло Львович, заступник начальника управління будівництва Бурштинської ДРЕС Литвинцев О.В..

/Files/images/43.jpg

Проте школа ще не була повністю укомплектована меблями, облад­нанням. Протягом вересня продовжували завозити і встановлювати шкільні меблі, упорядковувати територію. До виконання цих робіт був залучений весь шкільний колектив. Протягом першого тижня роботи формувалися кла­си, педагогічний колектив. До кінця вересня школа була повністю готова до роботи.

30 вересня 1965 року державна комісія підписала акт прийому в експлуатацію школи на 964 учні. Цього ж дня акт був затверджений вико­навчим комітетом Галицької районної Ради депутатів трудящих (рішення № 299а від 30.09.1965 p.). Згідно з цим актом експлуатація будівлі школи була доручена житлово-комунальному відділу Бурштинської ДРЕС. Замовником будівництва (засновником школи) була Бурштинська ДРЕС. Таким чином, в школи є два „дні народження": фактичний – 1 вересня 1965 року, юридич­ний – 30 вересня 1965 року.

Етапи розвитку школи

Повна назва школи на день відкриття була такою: Бурштинська середня трудова політехнічна школа №2 з виробничим навчанням з ро­сійською мовою навчання. У статистичних звітах вказується, що навчання в школі прово­диться російською і українською мовами. Діловодство велося російсь­кою мовою. В школі проводилась підготовка учнів з автосправи (в середній трудовій політехнічній школі передбачалось навчання учнів з певних профе­сій).

На 10 вересня 1965 року в школі працювали:

Пущинська Надія Пилипівна - директор школи,

Бобкова Валентина Олександрівна - заступник директора з навчаль­ної частини,

Купіна Мотрона Іванівна - вчитель російської мови і літератури,

Гутій Ганна Василівна - вчитель української мови і літератури,

Гусар Тамара Григорівна - вчитель української мови і літератури,

Бодянчук Олександра Спиридонівна - вчитель англійської мови та російської літератури,

Козачок Галина Андріївна - вчитель німецької мови,

Шик Неллі Михайлівна - вчитель історії,

Самчук Раїса Михайлівна - вчитель математики,

Угрюмов Юрій Миколайович - вчитель математики,

Чабан Світлана Георгіївна - вчитель фізики,

Онищук Ярослав Семенович - вчитель біології і хімії,

Николайко Василь Михайлович - вчитель фізкультури,

Пущинський Владар Петрович - вчитель трудового навчання,

Варунок Надія Іванівна - вчитель співів,

Федорців Марія Миколаївна - вчитель початкових класів,

Костецька Марія Степанівна - вчитель початкових класів,

Саєнко Ганна Улянівна - вчитель початкових класів,

Росіянська Надія Вікторівна - вчитель початкових класів,

Мольдерф Олександра Самсонівна - вчитель початкових класів,

Михайлова Степанида Семенівна - вчитель початкових класів,

Тисовська Віра Андріївна - вчитель початкових класів,

Капуста Галина Іванівна - вчитель початкових класів,

Владика Ярослава Михайлівна - вчитель початкових класів,

Новикова Галина Іпатіївна - вчитель початкових класів,

Горлата Марія Ярославівна - вчитель початкових класів,

Рибій Юлія Павлівна - вчитель початкових класів,

Книш Ірина Дмитрівна - вчитель початкових класів,

Гаврилович Ірина Петрівна - вихователь групи продовженого дня,

Казимирчук Юлія Михайлівна - вихователь групи продовженого дня,

Каштелярова Марія Андріївна - вихователь групи продовженого дня,

Білик Ганна Михайлівна - вихователь групи продовженого дня,

Шуль Ольга Михайлівна - старша піонервожата,

Гусар Віра Михайлівна – бібліотекар,

Николайко Марія Миколаївна – лаборант,

Кишенюк Захар Федорович - заступник директора з господарської частини.

22 педагогічні працівники мали вищу освіту.

На перший день роботи в школі налічувалось 463 учні, було сформо­вано 18 класів. У класах з російською мовою навчання налічувалось 311 уч­нів, у класах з українською мовою навчання - 152.

Учні прибували з різних кінців тодішнього Радянського Союзу. Серед них були росіяни, українці, білоруси. Най­важливішим завданням педагогічних працівників було формування учнівсь­кого колективу, дотримання учнями єдиного режиму, культури поведінки.

Формування колективу розпочали із реалізації в школі єдиної системи категоричних, строго обумовлених вимог. Вони були розроблені на виробничій нараді і являли собою перелік пунктів, як повинен поводитись кожний учень в класі, коридорі, вестибулі, їдальні, на вулиці, у громадських місцях. Поведінка учнів обговорювалась на шкільних лінійках.

Бурштинська ЗОШ №2

Точніше і свідоміше стали виконуватися ці вимоги, коли самих учнів залучили до контролю за їх виконанням. Цьому сприяла чітка система чергування учнів по школі і в класі, змагання між учнями та учнівськими колективами і організаціями, вечори, ранки, туристично-краєзнавча робота, робота слідопитів, суспільно корисна праця, тобто всі види діяльності, у якій найефективніше проявляються самостійність та ініціатива учнів.

/Files/images/віі.png

У 1966 році відбувся перший випуск учнів десятого класу. Першими випускниками були 11 десятикласників: Бистрицький Костянтин, Висоцька Наталія, Глазков Василь, Голубєва Наталія, Купріянова Валентина, Кононенко Микола, Савченко Володимир, Сартакова Любов, Степанський Анато­лій, Тимошенкова Ліна, Юрчук Юрій. 64% випускників цього випуску закінчили вищі навчальні заклади. До речі, цей показник так і залишився найвищим в історії школи, якщо не враховувати сучасного платного навчання

Кількість учнів у школі постійно збільшувалась і з 1966 року ввели другу посаду заступника директора з навчально-виховної роботи, на яку була призначена Костецька Марія Степанівна.

У 1967 році, коли учнівський колектив кількісно стабілізувався, була введена посада організатора позакласної і позашкільної виховної роботи, на яку була призначена Купіна Мотрона Іванівна. На посаду заступника директора з навчально-виховної роботи була призначена Колотилова Надія Іванівна.

/Files/images/аа.jpg

Повна назва школи практично не використовувалася, і з 1970 року вона стала коротшою: Бурштинська середня школа №2.

Протягом 1966-1970 років педагогічний колектив посилено працював над створенням і зміцненням матеріальної бази навчальних кабінетів. З метою вивчення і запозичення досвіду роботи за кабінетною системою інших шкіл, обладнання кабінетів вчителі виїжджали в різні райони області, міста України.

До 1970 року педагогічний колектив школи домігся помітних результатів у навчально-виховній роботі, оформленні навчальних кабінетів. Навчальні кабінети були оснащені найновішим на той час обладнанням. У всіх початкових класах були встановлені зручні парти, в яких можна було змінювати кут нахилу і висоту підйому робочої поверхні.

Бурштинська ДРЕС була базовим підприємством школи і надавала відчутну допомогу в обладнанні навчальних кабінетів, проведенні ремонтів. Базове підприємство школи повинно було щороку звітувати перед районною владою з питань допомоги, безоплатно наданої школі. З розумінням відносилися до потреб школи директор Бурштинської ДРЕС Кіор Г.П., секретар парткому Попадюк Б.М., начальник ЖКВ Купін М.Т. та інші керівники структурних підрозділів станції. Отримувала школа шефську допомогу і від колгоспів „Дружба”, „Україна”.

У 70-их роках школа стала провідною в районі за якістю і резуль­тативністю навчально-виховного процесу. У 1970 році за досягнення в справі навчання і виховання учнівської молоді та самовіддану працю вчителька початкових класів Тисовська Віра Андріївна нагороджена орденом Трудового Червоного Прапора.

Директор школи Пущинська На­дія Пилипівна, заступники директора з навчально-виховної роботи Колотилова Надія Іванівна, Костецька Марія Степанівна, будучи людьми з рідкісним почуттям обов'язку, закоханими у педагогічну працю, ініціативними, твор­чими особистостями, організували чітку, творчу роботу шкільного колективу,

За досягнуті високі результати у навчально-виховній роботі заступники директора з навчально-виховної роботи Колотилова Н.І., Костецька М.С. були нагороджені знаком „Відмінник народної освіти УРСР” (1972), а директору школи Пущинській Н.П. було присвоєно почесне звання „Заслуже­ний учитель Української РСР" (1977). Ювілейними медалями „За доблесну працю” була відзначена робота Пущинської Н.П., Колотилової Н.І., Купіної М.І., Мольдерф О.С., Бачинської І.П., Анур’євої В.О., Стрельченко Р.М., Саєнко Г.У., Самчук Р.М. (1978).

У 70-их роках в школу кожного року часто приїжджали директори шкіл, методисти, слухачі курсів підвищення кваліфікації, делегації з багатьох шкіл області і навіть з Росії для вивчення і за­позичення досвіду роботи педагогічного колективу, ефективна робота якого, глибокі знання учнів школи були відзначені на колегії Міністерства освіти у 1978 році.

Вчителька англійської мови Кащишин Марія Василівна, класні керів­ники організували листування учнів з їхніми ровесниками з Росії, Молдови, Білорусії, Литви, Латвії, Казахстану, Азербайджану, Польщі, Німеччини, Монголії. Діти ділилися новинами про успіхи у навчанні, особистими мрія­ми і прагненнями, своїми враженнями про рідні міста і села. Про цю багато­гранну роботу писала газета „Радянська освіта" у 1975 році.

Шкільний хімічний кабінет зайняв перше місце в обласних змаганнях хімкабінетів; бібліотека стала переможцем Всесоюзного громадського огляду бібліо­тек; за успіхи в спор­тивно-масовій роботі школа утримувала перехідний Черво­ний прапор райвно; геогра­фічний гурток, учасник ре­спубліканських змагань юних географів, тричі посилав своїх переможців то в Ялту, то в Харків.

Відгукнувшись на зак­лик волгоградських вчите­лів «Кожному уроку — відмінну підготовку, суча­сні методи, високу якість», педагоги неодноразово на науково-теоретичних конфе­ренціях, педагогічних та виробничих нарадах, ме­тодичних об'єднаннях об­говорювали кращий досвід вчителів країни, вчилися на позитивних прикладах. Методоб'єднання на ос­нові найновішої літерату­ри розробили і оформили на планшетах основні ви­моги до сучасного уроку, дотримання яких є обов'я­зковим для кожного вчи­теля.

Шкільний хор під керівництвом учителя музики, самодіяльного композитора Коваля Ярослава Ми­рославовича став лауреатом республіканського огляду-конкурсу хорових колективів. Традиція високопробності хорового співу учнів школи збереже­на до цього часу.


/Files/images/бб.jpg

Педагогічний колектив школи у 1983 році: Перший ряд – Бутова Н.Ю., Горлата М.Я., Чаграк Г.М., Курляк О.П., Смирнова З.М., Содома М.М., Саприкіна Н.Є., Басараб Б.М., Пархуць Г.Д., Кропельницька А.Д., Цапар М.І., Гайда С.М., Баран Л.О.; другий ряд – Ліуш Б.П., Турчин М.А., Федорців М.М., Шуль О.М., Колотилова Н.І., Пущинська Н.П., Костецька М.С., Мельничук С.М., Дубрівна Л.Г., Іваськевич К.І., Федорченко Н.С., Коваль Я.М., Коцюлим В.П.; третій ряд - Цюлюпа Б.П., Пущинський В.П., Кащишин М.В., Карвацька М.О., Малиновська Л.М., Микитюк Л.О., Бардашевська М.П., Наритник Т.М., Атаманчук О.А., Штогрин М.А.; четвертий ряд - Коцюлим В.І., Гайда М.П., Лазоренко О.В., Дудишин В.С., Дудишин О.Я., Волошин Г.М., Марцінковська К.І., Лісовська С.П., Бартків З.М., Калин В.Є..

У 1984 році розпочалася реформа загальноосвітньої і професійної школи. Добре організований педагогічний колектив успішно виконував нові завдання, які ставила реформа перед школою. У кінцевому випадку реформа так і не була проведена до кінця через недостатнє фінансування. З цієї причини в школі не можна було створити умови для повноцінної роботи груп продовженого дня, для організації змістовного дозвілля учнів.

/Files/images/оо.jpg

Екскурсійна поїздка в Москву. 1985 рік.

/Files/images/ооо.jpg

Урок трудового навчання у початкових класах проводить Тисовська В.А. 1985р.

/Files/images/Пед колектив.jpg

Педагогічний колектив у 1985 році: перший ряд – Пущинський В.П., Волошин Г.М., Коцюлим В.П., Мольдерф О.С., Товста Г.О., Гайда С.М., Костецька М.С., Пущинська Н.П., Сарапіонова Л.М., Курляк О.П., Атаманчук О.А., Содома М.М., Дудишин М.І., Цапар М.І., Баран Л.О., Дудишин О.Я., Басараб Б.М., Шуль О.М.; другий ряд – Коцюлим В.І., Цюлюпа Б.П., Колотилова Н.І., Федорченко Н.С., Кащишин М.В., Мельничук С.М., Іваськевич К.І., Губрій Г.І., Дубрівна Л.Г., Карвацька М.О., Микитюк Л.О., Кропельницька А.Д., Кобель Л.П., Самчук Р.М., Маківська Т.З., Тисовська В.А., Федорців М.М.; третій ряд – Дудишин В.С., Зіньковський М.М. (голова РК профспілки), Лазоренко О.В., Гайда М.П., Коваль Я.М., Ліуш Б.П., Калин В.Є., Турчин М.А..

У 1986 році директором школи було призначено Мороза Петра Дмитровича, заступником директора з навчально-виховної роботи – Дмитріва Івана Степановича. Школа ввійшла в період демократизації управління, перебудови і гласності, задекларованих тодішньою владою. Директор школи повинен був звітувати про свою роботу перед колективом. Після призначення нового керівництва школою відділом освіти було проведено анкетування педколективу для оцінки ефективності та доцільності таких змін.

Обов’язковим у школі було проведення політзанять для працівників. Навіть питання навчально-виховного процесу не контролювалися з боку партійних і радянських органів так, як проведення цих занять. Користь від них була одна – вчителі мали змогу практично удосконалювати свої вміння проводити і брати участь у дискусії, диспуті, полеміці, висловлювати і аргументовано захищати свою думку та ін..

На той час в школі назріла потреба в якісних змінах матеріально-техні­чного забезпечення навчально-виховного процесу, осучаснення зовнішнього вигляду шкільних будівель, удосконалення матеріальної бази навчальних ка­бінетів. З 1987 року почалась заміна застарілого обладнання новим. У ряді навчальних кабінетів було встановлено нові учнівські столи та стільці, учнів­ські парти в початкових класах замінено столами, в ряді приміщень встанов­лено мебельні стінки нового зразка. Дещо освіжило фасад школи силікатне фарбування. Фінансування всіх ремонтних робіт та придбання обладнання здійснювалося з бюджету селищної ради та за рахунок коштів базового підприємства – Бурштинської ТЕС.

У 1986 році вчителька англійської мови Дубрівна Л.Г. була нагороджена орденом „Знак пошани”. Медаллю „Ветеран праці” була відзначена багаторічна педагогічна діяльність Гайди С.М., Іваськевич К.І., Кащишин М.В., Драган О.М., Самчук Р.М., Николайка В.М., Гайди М.П., Малиновської Л.М., Шуль О.М., Горлатої М.Я., Марундяк Г.Г., Стельмащук М.П..

У школі тривалий час зберігалась традиція проведення параду жовтенятських військ, присвяченого Дню Радянської Армії. До цього дня кожен з початкових класів готував свою форму, яка відповідала певному роду військ. Витрати на пошиття одягу оплачували батьки.

Важливим було підтримання, збереження і розвиток кращих традицій, які сформувалися в колективі. Під час предметних тижнів дальше практикувалося проведення громадських оглядів знань учнів. Ця форма роботи сприяла підвищенню відповідальності школярів за своє навчання, оскільки демонструвати свої знання потрібно було не тільки перед однокласниками, але й батьками, вчителями, учнями інших класів.

Важливими для зміцнення колективу, організації відпочинку вчителів були поїздки в різні місця, організовані профспілковим комітетом.

Школа підтримувала зв’язки з ветеранами Темрюкської дивізії, яка визволяла наш край від німецько-фашистських загарбників. Грузини були частими гостями у школі.

У 1987 році вчителька математики Товста Г.О. обладнала навчальний кабінет, створивши умови для використання закупленого комплекту мікрока­лькуляторів. У 1988 році в школі було встановлено комп’ютерний клас, обладнаний КУОТ „Корвет”. У переобладнанні навчальних кабінетів школі допомогли праців­ники Бурштинської ТЕС, які якісно виконали всі налагоджувальні роботи і забезпечили роботу обчислювальної техніки та її обслуговування.

Інтенсивно поповнювалась і поновлювалась матеріальна база навчальних кабінетів. Однак в обласному магазині унаочнення відчувався дефіцит найпотрібніших хімічних реактивів, достатнього асортименту інструментів для шкільних майстерень, якісних сучасних технічних засобів навчання.

Відчутну допомогу в забезпеченні школи матеріалами для трудового навчання, інструментами і приладами продовжувала надавати Бурштинська ДРЕС. Кожного року школа укладала договір з електростанцією (як з базовим підприємством школи), в якому передбачались конкретні заходи з матеріального забезпечення школи, проведення ремонтів та обладнання шкільних приміщень, допомога (в тому числі кадрова) в організації гурткової роботи.

З ініціативи відділу освіти (завідуючий відділом Соколовський П.Й.) був організований хор працівників освітніх установ Бурштина. Керівником хору був учитель музики Коваль Я.М.

У 1989 році активізувалась народознавча робота. В школі побували закарпатський письменник Іван Вароді та прикарпатський – Павло Добрянський. Відбулася глибока за змістом їхня зустріч з учнями та вчителями школи, організована вчителькою української мови і літератури Гайдою С.М.. Письменники поділились своїми враженнями про поїздку в Росію з просвітницькою місією, розповіли про своє бачення перспектив розвитку української мови і літератури.

Свято рідної мови у 1989 році було особливим. Проходило воно у шкільній актовій залі. До проведення свята були залучені викладачі Бурштинської музичної школи. Актова зала була переповнена і не могла вмістити всіх батьків, жителів Бурштина, які прийшли на свято. Це був перший у селищі захід такого спрямування і такого масштабу. Присутні в залі дружно підхоплювали виконувані українські патріотичні пісні, і в багатьох очі блищали від сліз.

У цьому ж році на посаду заступника директора школи з навчально-виховної роботи була призначена Цюлюпа Богдана Петрівна.

Поповнена матеріальна база навчальних кабінетів, спортивної зали, майстерень, придбана нова аудіотехніка. Відчутну допомогу школі в підготовці до нового навчального року знову надала Бурштинська ДРЕС.

Наступив період занепаду соціалістичної економіки, коли грошей було багато, але за них не було що купити. Побутові товари, одяг, взуття і т.п. розподілялись районною владою по підприємствах і установах в дуже обмеженій кількості. В школі розігрували „лотерею”, щоб розподілити виділені товари, оскільки попит на них значно перевищував можливості придбання.

У таких умовах у 1990 році почалося влаштування шатрового даху шкільних будівель за проектом В. Крука. Селищна рада виділила необхідні кошти. Важко було знайти як матеріали, так і виконавця робіт. Ділове дерево шукали в колгоспах, звозили для розпилювання в с. Насташине. Вчителі-чоловіки розпилювали дерево, вантажили і завозили в школу. Шиферні цвяхи знайшлися аж в Бібрці Львівської області. Всі підготовчі роботи були проведені господарським способом, а влаштування даху – кооперативом „Карпати”, утвореним при будівельно-монтажному управлінні Бурштинської ДРЕС.

1990 рік став вирішальним у визначенні напряму подальшого розвитку школи, фактичним початком нового етапу функціонування всієї системи освіти. Школа впевнено ступила на шлях свого національного самовизначення. 1 вересня 1990 року учні, студенти, педагогічні працівники всіх навчальних закладів Бурштина вийшли на стадіон „Енергетик”, де о. Б. Демків провів обряд освячення початку нового навчального року. Школа поверталась до віковічних традицій українського народу, до яскраво вираженого національного колориту при відзначенні знаменних дат.

Організатором позакласної і позашкільної виховної роботи була призначена Якимів Марія Володимирівна.

У незалежній Україні

1 вересня 1991 року розпочався перший навчальний рік в умовах незалежної України. До початку навчального року школу прикрасив шатровий дах. Кооператив „Декор” виконав капітальний ремонт і художнє оформлення актової зали (їдальні).

Для школи це був складний рік, бо весь навчальний процес потрібно було наповнювати новим змістом, який ще не був сформований. Існуючі навчальні підручники не відповідали умовам. В особливій ситуації опинились вчителі історії, мов і літератур, які змушені були самостійно вносити корективи до навчальних програм. Зміни були внесені в систему виховної роботи. Вже в процесі роботи давалися рекомендації щодо вивчення навчальних предметів гуманітарного циклу, використання наявної бази шкільної бібліотеки.

З 1992 року школа була перейменована на Бурштинську загальноосвітню школу І-ІІІ ступенів №2 Галицького району Івано-Франківської області відповідно до вимог прийнятого Закону України „Про освіту”.

Кооператив „Декор” художньо оформив шкільний вестибуль у національних колоритах.

У навчально-виховному процесі необхідно було здійснити диференціацію навчання, оскільки стало очевидним, що навчати всіх дітей за єдиним навчальним планом, єдиними підручниками і навчальними посібниками не можна. Закон України „Про освіту”, діючі на той час нормативні документи, навчальні плани давали можливість навчати дітей, орієнтуючись на розвиток їхніх природних здібностей. Попередньо погодивши свої дії з відділом освіти, дирекцією Бурштинського енергетичного технікуму, школа провела підготовчі роботи до відкриття гімназійних класів. Були укладені договори про співпрацю з Львівським політехнічним інститутом, Львівським державним університетом, Тернопільським інститутом народного господарства, Івано-Франківським педагогічним інститутом, Івано-Франківським інститутом нафти і газу, які передбачали пільговий прийом на навчання випускників гімназійних класів, участь викладачів вузів у роботі гімназійних класів.

У перші роки незалежності України школу відвідували гості - працівники системи освіти Канади, Великобританії. Вони ознайомлювалися з роботою школи, відвідували уроки, ділились своїми враженнями та досвідом роботи і, звичайно, йшли до дітей з подарунками.

1995-1996 роки були складними для працівників школи. Невиплати заробітної плати досягли такого рівня, що у квітні 1996 року вчителі змушені були вдатися до страйку як до форми боротьби за свої законні права. В актовій залі збирались представники профспілкових комітетів навколишніх шкіл для узгодження своїх дій. З 1 квітня 1996 року розпочали страйк учителі Бурштинських, Дем'янівської, Слобідської, Задністрянської шкіл. Напередодні страйку освітяни виступили із зверненням до краян району, яке прозву­чало в передачі Бурштинської телекомпанії „РАІ”, і висунули три вимоги, які районна державна адміністрація не змогла, та й не спроможна була (через відсутність коштів) задово­льнити. Освітяни вдалися до крайніх методів боротьби – пікетування районної дер­жавної адміністрації, яке відбулося 2 квітня. До піке­туючих учителів з Бурштина, Дем'янова, Слободи, при­єдналися вчителі Залуквянської та Галицької №2 шкіл.

...Школа вступала у своє четверте десятиліття. Початок 1996/1997 навчального року був особливим. Справа в тому, що ще з 1988 року була створена рада школи, але важко було домогтись її повноцінного функціонування. У вересні 1996 року головою ради школи був обраний Громко Ярослав Андрійович, заступник директора Бурштинської ТЕС з капітального будівництва. Рада під його керівництвом фактично виконувала функції опікунської ради, що було дуже важливо в умовах відсутності кошторису витрат на утримання школи. Громко Я.А. особисто вирішував питання зміцнення матеріально-технічної бази школи, проведення ремонтів приміщень, системи опалення та водопостачання. Рада школи затвердила умови оренди шкільних приміщень, яка стала практично єдиним джерелом надходження коштів для проведення поточних ремонтів приміщень та обладнання.

У 1997/1998 навчальному році, як і в попередні роки, успішно виступили шкільні команди на районних предметних олімпіадах, здобувши 18 призових місць (Бурштинська ЗОШ №3 – 13, Бурштинська гімназія – 7 призових місць). 8 учнів школи стали учасниками ІІІ етапу Всеукраїнських учнівських олімпіад (для порівняння – учасниками обласних олімпіад були 2 учні Бурштинської гімназії): Прокопів Олена – з української мови і літератури, географії, Саранчук Інна – з англійської мови, Товста Наталія – з інформатики, Тизьо Ольга – з англійської мови, Шевчук Оксана, Федик Ольга – з історії, Крамчанінова Світлана – з географії, Ковальчук Мар'яна – з української мови і літератури. Все це – результати посиленої індивідуальної роботи з учнями, які були відібрані у гімназійні класи.

Успішно виступили учні школи у Другому Всеукраїнському конкурсі творів-есе „Знання й повага прав людини – шлях до взаєморозуміння”. Готувала їх вчителька української мови і літератури Наритник Т.М.. Члени шкільної літературної студії „Росинка”, якою керує Наритник Т.М., почали друкувати свої твори у районній газеті.

Початок 1998/1999 навчального року був особливим в історії школи. Вперше школа розпочинала навчальний рік без жодного класу з російською мовою навчання. Відповідні зміни були внесені в статут школи.

Особливими результатами відзначається робота літературної студії „Росинка” під керівництвом учительки української мови і літератури Наритник Т.М., об’єктивну характеристику якій дала Надія Гураль у статті „За покликом серця” в газеті „Дністрова хвиля” за 30 квітня 1999 року:

„Її знає в обличчя майже кожен бурштинець. Уродженка міста, в ньому пройшло її дитинство, юність, за плечима 30-літній трудовий стаж на нелегкій педагогічній ниві. Навчила і вивела на життєву дорогу не одне покоління вихованців, залишивши в їх серцях незгасний вогник любові до рідного слова, материнської мови. Обрана професія педагога стала сенсом всього її життя. В улюблену справу Тетяна Миколаївна вкладає серце, душу і набуті в Івано-Франківському педінституті та поповнені наполегливою працею, багатим життєвим досвідом і вмінням знання...

...Її праця не закінчується на уроках. Чимало зусиль, натхнення і знань вкладає вона в роботу літературного клубу „Росинка”, ініціатором і організатором створення якого стала три роки тому. На рахунку кожного з 20 членів клубу є свої творчі доробки, а в найактивнішої – одинадцятикласниці Світлани Бекеш – друкована збірка власних віршів „Пролісок”, до друку нової збірки, яка невдовзі побачить світ, готуються поезії і її ро­весниць Ірини Тимчишин, Ольги Грицюк, дев'ятикласниць Мар'яни Ковальчук, Вікторії Дубельовської, Олени Богач, Оксани Шулепи та інших.

До старшокласників тягнуться й учні 6 класу. Своїми успіхами вони завдячують Тетяні Миколаївні за наполегливу працю, недоспані ночі, допомогу і пораду – добросердечну і кваліфіковану. І в тому, що недавно в районному конкурсі читців віршів до 1100-річчя Галича, 185-річчя від дня народження Шевченка і Дня Матері призерами стали Ольга Джочка, Світлана Бекеш та шестикласниця Тетянка Дубельовська, чимала зас­луга наставниці-педагога Т.М. Нарит­ник.

Скупа на слова про свої особисті заслуги, Тетяна Миколаївна гордить­ся своїми вихованцями – випускни­цями клубу Інною Саранчук, Оленою Прокопів, Тетяною Дух та Лесею Загарук, які стали студентками вузів. До речі, дві останніх із названих дівчат навчаються на першому курсі філоло­гічного факультету, а Світлана Василюк уже невдовзі стане його випуск­ницею.

Дорогою своєї наставниці пішли її колишні вихованці, а нині педагоги Н.М. Гайда, Л.М. Сорочинська, Н.В. Ярема, І.В. Бебех, а В.М. Пархуць та С.Б. Іваськевич - аспірантки Івано-Франківського та Львівського держуніверситетів.

Не забувають вони свою настав­ницю, наслідують її у праці.

Знаходить час на спілкування зі своєю вчителькою і її колишній вихованець, ділова сьогодні людина, киянин М.М. Стеблинський - пре­зидент закритого акціонерного това­риства з іноземним капіталом „Міжнародне ділове співробітництво”. Він цікавиться її справами, живе турботами, підтримує у благородній справі – став спонсором видання колективної учнівської збірки віршів, зі сторінок якої лунатимуть поетичні наспіви 17 юних поетів.

Кожен прожитий день приносить Тетяні Миколаївні нові трудові здобутки, дає зрілі плоди. Свідченням цього є те, що члени клубу Світлана Бекеш та Ірина Тимчишин стали переможцями обласної предметної олімпіади з української мови і літератури, зайнявши відповідно ІІ-ІІІ місця (І місце в області не було присуджене), а дев'ятикласниця Мар'яна Ковальчук посіла восьме місце. У захисті науково-пошукових робіт при Малій Академії Наук (секція української літератури) Ірина Тимчишин зайняла третє місце. Вона, як і Світлана Бекеш, майбутню про­фесію мріє пов'язати з літературою. До речі, цьогорічні переможниці обласної олімпіади С. Бекеш та І. Тимчишин були фіналістками Другого Всеукраїнського конкурсу учнівських робіт творів-есе з прав людини „Знання й повага прав людини – шлях до взаєморозуміння”, який відбувся торік у Києві. 3 549 творів, представлених на конкурс, у фінал вийшли 20. Переможці нагороджені дипломами. Півфіналістами цього ж конкурсу стали І. Саранчук та О. Прокопів, які також нагороджені дипломами, а їх твори вміщено у книгу „Права людини: моя власна думка”, видану Харківською правозахисною групою.

Плідним на творчі здобутки для наставниці і її вихованців став і нинішній рік. Учениця 9 класу Мар'яна Ковальчук стала фіналісткою Тре­тього Всеукраїнського конкурсу уч­нівських та студентських робіт з прав людини, присвяченого 50-ій річниці прийняття ООН Загальної Декларації з прав людини. Т.М. Наритник є не тільки вчителем, але й класним керівником Мар'яни, тому й радість її подвійна. А радіти є справді чому – перемога не з легких, адже на конкурс було представлено 917 творчих робіт, з яких до фіналу потрапило 15 учнів­ських і 5 студентських. У півфінал цього конкурсу ввійшла й І. Тимчишин – фіналістка Другого Всеукраїнського. Не тільки диплом Третього Всеукра­їнського конкурсу привезли перемож­ниці, а й цікаві враження від екскурсії в Києво-Печерську Лавру, яка була організована для учасників конкурсу.

Не з порожніми руками, з дипломом Третього Всеукраїнського конкурсу і грамотою Міністерства освіти Украї­ни, врученою заступником міністра освіти України О. Савченко, і з пода­рованою автором книжкою Є. Сверстюка „На святі надій” з його дарчим написом повернулась додому, у свою рідну ЗОШ №2 Т.М. Наритник.

З новими планами на майбутнє, задумами взялась вона до буденної улюбленої справи, яка залишила і залишатиме слід на землі.

У творчому доробку поетів-початківців є часточка праці і місцевих пое­тів з Бурштина Марти Гай, Ірини Маціборської, Віри Катрич, з якими зустрічалися вихованці Т.М. Нарит­ник. Вона не обмежується лише уроками, багато часу приділяє позакласній роботі зі своїм 9-В, проводить чудові літературні години. Тетяну Миколаївну люблять і поважають не лише вихованці, а й колеги, батьки учнів. Авторитетом користується вона се­ред бурштинців-земляків, які знають, що жоден святковий захід не обхо­диться без її вихованців, музика, слова яких, а заодно й музика щирого, відкритого для всіх серця наставниці, берегині свого краю, рідної землі своєї, бринить у їх душах. Високу оцінку її нелегкій праці дала письменниця української діаспори Ірина Дибко-Филипчак, уродженка селища Більшівці, яка нині проживає у США: „Слава Вам, п. Тетяно, що вирізьб­люєте чудові узори краси слова у своїх учнів. Ось де наше майбуття! Це у їхніх душах посіяна Вами любов до рідної української мови, яка ніколи не згасне, бо це любов справжньої українки”.

І ці слова, щирі, написані серцем, Тетяна Миколаївна виправдовує натхненною працею...”

У 2001 році вчителька української мови і літератури Наритник Т.М. була обрана делегатом ІІ Всеукраїнського з’їзду працівників освіти.

Головою ради школи був обраний Хом’як Олег Петрович, заступник директора КФ „Домобудівник” (тепер – директор). Робота ради школи була спрямована на залучення батьків, громадськості до вирішення проблем матеріального забезпечення навчально-виховного процесу. Шляхом залучення додаткових коштів за рахунок добровільних пожертвувань, оренди приміщень протягом трьох років були забезпечені меблями 11 навчальних кабінетів, проведено ремонт обладнання. Шкільні меблі виготовляли власними силами із закуплених комплектуючих.

У 2003 році власними силами впорядковано бетонні доріжки (викладені бордюри), відремонтовано вхідні сходи, частково оновлено цоколь будівлі. Техпрацівники ручним способом демонтували бетонний поміст об’ємом 22 куб. м, чого не зміг зробити екскаватор...

У 2004 році місто Бурштин відзначало своє 450-річчя. При підготовці до ювілею було облаштовано плиткою шкільне подвір’я, виготовлено частину шкільної огорожі. Роботи проводились під особистим контролем голови райдержадміністрації Г.М. Івасишина. Не дивлячись на дефіцит бюджетних асигнувань, дуже вдало було реалізовано проект шкільного подвір’я В.Г. Крука. Допомогу у проведенні робіт надавала і міська рада (міський голова Олійник Я.Є. забезпечив завезення ґрунту на клумби), КП „Житловик” (начальник підприємства Гвоздецький О.М.– колишній випускник школи – допомагав необхідною технікою). Упорядковували територію після виконання основних робіт працівники школи, учні.

Значну допомогу у підготовці школи до ювілею міста та до власного 40-річчя надала Бурштинська ТЕС. З розумінням віднеслись до шкільних проблем директор ТЕС М.С. Романів, заступник директора з будівництва і розвитку
Й.М. Шувар, виконроб БМД Р.О. Бендяк. Дякуючи їм, школа зустріла своє 40-річчя як з красивим фасадом, так і з відремтованими рекреаціями, спортивною

Вступивши у своє п’яте десятиліття, педколектив школи продовжує працювати над формуванням свідомого громадянина України, використовуючи для цього різноманітні форми і методи, закладені в Концепції виховання дітей та молоді в національній системі освіти.

Починаючи з 2006 р., в школі було створено нову модель учнівського самоврядування - «Дитяча республіка». Вперше було проведено вибори Президента школи й голови учнівського парламенту таємним голосуванням усіх учнів 5-11 класів. Цьому передували передвиборча агітація, виступи перед учнівськими коллективами з пропозиціями щодо покращення умов навчання і виховання учнів. Першим Президентом ДР була обрана Суховій Оксана, головою учнівського парламенту - Озарків Ярослав. Відтоді всі учнівські виховні заходи (акції, конкурси, змагання ) проводяться під егідою ДР. Важливим принципом діяльності ДР стали слова «Самі вирішили, самі зробимо, самі відповідаємо».

Окремої уваги заслуговує робота гуртків художнього спрямування. На оглядах художньої самодіяльності школа завжди була в числі призерів, а шкільний хор під керівництвом Я.М. Коваля, неодноразово був учасником обласного заключного огляду. У 2007 році в районі вперше почули чарівні голоси учениць школи, майбутніх кращих солістів району й області Аліни Чабан та Ірини Братини. Їхній дует «Дві скрипки» був учасником обласного гала-концерту.Результатом цієї співпраці стала ідея встановлення на подвір'ї школи пам’ятника першій національній героїні України Ользі Басараб. Ініціаторами його спорудження стало Братство вояків ОУН-УПА Галицького району, товариство політв'язнів та репресованих, а також філія «Союзу українок» м. Бурштина, яка з 2002 року носить ім'я героїні Ольги Басараб. Одним із варіантів місця встановлення пам'ятника пропонувалась урочиста площа подвір'я Бурштинської ЗОШ №2. Основний аргумент – розміщення школи в центрі міста. Спільним рішенням комісії , в складі якої були представники школи – директор Мороз П.Д. та заступник директора школи з виховної роботи Ільницький І.М., - було прийняте виважене рішення встановити пам'ятник на урочистій площі навчального закладу. Про це свідчить рішення депутатів міської ради на сесії від 6 березня 2008 року №09/18-08 та липневої 2008 року№11/20-08. Було створено оргкомітет, до складу якого увійшов Ільницький І.М. Заступник директора школи з виховної роботи неодноразово виступав по місцевому телебаченні «РАЇ», ознайомлював громадськість з біографією О.Басараб та її діяльністю. До збору благодійних коштів для спорудження погруддя долучалися всі підприємства та організації не тільки міста, але й Галицького та Рогатинського районів. Колектив школи також брав активну участь в цьому.

Потрібно віддати належне завгоспу школи Галузі Л.Б., яка з перших днів спорудження пам'ятника сприяла забезпеченню допоміжними матеріалами, інструментами.

Урочисте відкриття пам’ятника відбулося 17 травня 2009 року. У ньому брали участь учні і студенти навчальних закладів міста, громадськість, представники політичних партій організацій та установ , органи влади міста, району, області. Почесне право відкрити пам’ятник одержали і учні школи члени патріотично-спортивного клубу «Звитяга» Дейпук Володимир та Перегінська Ольга

Після встановлення пам’ятника, співпраця з Братством вояків ОУН-УПА продовжилась і на черзі стало відкриття в школі Музею Ольги Басараб, матеріали зібрав директор науково-дослідного центру історії національно-визвольних змагань професор Ярослав Лялька (нині покійний). Цінні краєзнавчі матеріали були скомпоновані в 5-ти експозиціях:

- Ольга Басараб і її доба.

- Жінки Галицького району, полеглі в боротьбі за волю України

- Героїні-українки у визвольній боротьбі 1940-1950 рр.

- Ви з честю, до кінця пройшли (250 жінок Галицького району, які були засуджені військовим трибуналом)

- Українські Січові Стрільці і Українська Галицька Армія.

Урочисте відкриття музею відбулося 20 травня 2010 року. З того часу в школі створені кілька груп екскурсоводів, які проводять екскурсії для учнів школи, інших навчальних закладів та гостей міста. 29 березня 2011 року музей одержав свідоцтво № 79 про відомчу реєстрацію головним управлінням освіти і науки обласної державної адміністрації.

Разом із увіковіченням пам'яті Ольги Басараб в школі з 2007 року активно впроваджується військово-спортивна патріотична гра «Джура». Створено курінь імені Б. Хмельницького, який налічує 10 сотень. Створено ритуальну стінку куреня, зібрано матеріали про гетьманів і кошових отаманів, чиї імена носять козацькі сотні. Щороку відбуваються військово-спортивні конкурси і змагання «Козацькі забави».

З великим ентузіазмом школярі беруть участь в «Козацьких забавах».

Адже, це не просто розвага - це гра, в якій загартовується сила духу. Учні школи з цікавістю збирають історичний матеріал про козацькі звитяги, досліджують життя козаків та їх військові походи під керівництвом старшин та гетьманів

З 1 січня 2015 року школа перешла в підпорядкування Бурштинської міської ради і перейменовано в Бурштинську ЗОШ І-ІІІ ступенів №2 Бурштинської міської ради Івано-Франківської області.

Кiлькiсть переглядiв: 945

Коментарi

Для того, щоб залишити коментар на сайті, залогіньтеся або зареєструйтеся, будь ласка.